Ідентифікація. Перша українська кав’ярня
Київський Поділ живе своїм одвічним і неповторним життям. Тут, на розі Контрактової площі, де історія виграє на бруківці дзенькотом трамваїв і гуркотом невтомного мегаполіса, дивним чином переплітаються епохи. У повітрі розливається терпкий запах свіжозмеленої кави та шоколаду від «Львівської майстерні», а навколо метушаться люди – кожен зі своєю долею, турботами і мріями.
Затишний столик просто неба стає острівцем спокою посеред цього галасливого урбаністичного водограю. Горнятко гарячої кави тут – не лише ранковий ритуал; це привід зупинитися, вдихнути на повні груди повітря й замислитися про плинність буття.
…Цікаві метаморфози життя. Тільки-но ти тримав у руках увесь світ і був володарем долі, аж ні – ти вже жебрак, який сидить на роздоріжжі і в якого єдиною розрадою є кобза, що видає чарівні звуки такі любі твоєму серцю, і … люлька із запашним тютюном; а може, ще й філіжанка кави?
Смачно? Справді смачно… Дуже смачно. Обожнюю каву. Жоден ранок не починаю без філіжанки кави відтоді, як вперше побував у Львові. Загальноприйнято, що саме Львів є кавовою столицею України, серцем української кавової культури. Усі знають, що звичай смакувати цим заморським напоєм принесли на наші землі відчайдухи-козаки, повернувшись із європейських походів.
Погляд зупиняється на аркуші паперу з кольоровою репродукцією давньої парсуни із зображенням козака Мамая – сакрального образу, що колись жив у кожній українській світлиці під рушниками. Та варто придивитися пильніше. На полотні чітко вимальовується незвичний напис: «Кримський запорожець». Звичні, здавалося б, атрибути — бойовий спис, гостра шабля, одвічна кобза, люлька… Все рідне до болю. Водночас напис зі давнього малюнка непомітно розпалює вогник запитань.
Мамай – кримський запорожець
Хто насправді ховається за звичним образом козака Мамая?
Чи можна ототожнювати народного героя Мамая з реальним козацьким ватажком; чи за яскравими малюнками приховується «кримський запорожець» – могутній татарський темник Мамай?
Чи залишив по собі легендарний Мамай нащадків?
Чому в давнину лівобережні українці називали себе мамаями, а правобережні – черкасами?
Чому збережені портрети козацьких гетьманів засвідчують неймовірну, майже містичну схожість в антропологічному сенсі з описами давніх поселенців Північного Причорномор’я – скіфів, сарматів, аланів?
Тож вирушимо до Львова, щоб спробувати віднайти відповіді на низку запитань, що ставить ось ця філіжанка кави… і на які не дає відповіді офіційна історія, що міститься в підручниках.
Погляньмо на стародавні карти. Україну давні мандрівники називали «Землею козаків». Чи не найвідомішим картографом вважають Гійома Левассера де Боплана – французького військового інженера і картографа, котрий із початку 1630-х і до 1648 року перебував на польсько-литовській службі.
На мапах минулих століть місто Київ розташоване в центрі Київської землі. Ось Волинська та Подільські землі. А центром Руської землі визначено місто Львів або Леополіс, що перекладається як город Лева.
Україна – Земля козаків
Вам не почулось – територіально Руську землю європейські картографи розміщували в Карпатах, а не на сході. І столицею Руської землі – був Львів. Ось це місто на мапі.
Неймовірно цікаво те, що в європейських хроніках зберіглася легенда, в якій розповідається про те, що давній володар Слав або Пан - перший правитель слов’ян - заповів свою землю трьом синам Чеху, Леху і Русу. Ця легенда є ні чим іншим, як згадкою в історії, що найдавнішою державою слов’ян була Велика Моравія або Славія, яка охоплювала територію Паннонії та Подунав’я. Надалі слов’янські володарі утворили три наймогутніші королівства Центральної Європи: Чеське королівство, Польське королівство і Руське королівство.
Нині всі, хто забажає, стають фаховими істориками та політологами, аж смішно. Однак на просте запитання «коли розпочалась Друга світова війна?» починають мимрити стиха і переходять на ґвалт, що начебто історію вже давно переписали під себе політики. Ось такий тютюн. Та наразі не про тютюн, а про каву. Загальноприйнятним є те, що кавовою столицею України є Львів. Існує легенда, що звичку пити каву в Європі, а відповідно в Україні запровадив такий собі галичанин Юрій Кульчицький, який 1683 року відкрив першу кав’ярню у самому Відні.
Отже, так все-таки: з кого почалася українська кава? Як пов’язані столиці Відень і Львів?
Що об’єднує каву та війну?
Чому українські козаки так схожі з кримськими вояками?
Щоб відповісти на ці начебто прості запитання, варто здійснити експедицію. Експедицію в просторі і часі.
Поділ зустрічає подорожніх не лише архітектурним ансамблем, а справжнім простором-пам’яттю, де б’ється козацьке серце Києва. На Контрактовій площі та довколишніх старовинних вулицях і досі відлуння героїчних походів, державотворення та духовного відродження. Тут велична Києво-Могилянська академія пам’ятає голоси своїх перших студентів-інтелектуалів; кам’яниця київського війта, зберігає таємниці давнього міського самоврядування, а пам’ятник Петру Конашевичу-Сагайдачному – згадка про козацьку звитягу. Здається, самі стіни Музею гетьманства та навколишні старовинні будівлі увібрали в себе енергію тієї славетної доби, перетворивши звичний міський пейзаж на живий, пульсуючий путівник вітчизняною історією.
Звідси і рушаємо в подорож до Львова.
Із висоти пташиного польоту львівська Площа Ринок постає як живий пульсуючий організм, де старовинна бруківка вимальовує віковічні візерунки довкола монументальної Ратуші, а незліченні кам’яниці тягнуть свої фасади аж до величних куполів театру. Це простір, де час не плине, а ніби зупинився у бронзі та камені, зберігаючи пам’ять про королів, купців і бунтівників. Та справжній дух Львова розкривається не в панорамах, а внизу, на рівні людського кроку – в маленьких деталях: ліхтарях, сходах, площах, фонтанах, скульптурних композиціях, зокрема невеличкому пам’ятнику Юрію Кульчицькому. Саме тут, поруч із постаттю легендарного героя у східному вбранні, який свого часу відкрив Європі смак кави, міський ритм набуває особливого значення. Густий, насичений аромат свіжозвареної арабіки змішується із дзвонами соборів та гомоном туристів. Це місце, де минуле й сьогодення зливаються в єдине ціле, доводячи: у Львові історію можна не лише побачити, а й відчути на смак.
Юрій Кульчицький
Це той самий Юрій Кульчицький – герой віденської облоги 1683 року, котрий ризикував життям, пробираючись крізь ворожі табори, і … навчив Європу смакувати каву. У віденському парку Тюркшанцпарк встановлено пам’ятник українським козакам, які пліч-о-пліч з іншими захисниками стримали грандіозну навалу османів на Європу. А зовсім неподалік, на одній із міських стін, примостився камерний барельєф самого Кульчицького. Так два скромні знаки в центрі австрійської столиці нагадують про велику історію: про українців, які зупинили турецьку загрозу і назавжди увійшли в європейську пам’ять.
Віденська битва відбулась 12 вересня 1683 року після двомісячної облоги Відня, столиці імперії Гасбургів, військом Османської імперії. Очолював об’єднані сили Священної Ліги, в складі яких перебували австрійці, німці, поляки та українські козаки, - близько 85 тисяч вояків, головнокомандувач – король Польський і Великий князь Литовський Ян III Собеський. Військами Османської імперії, в складі яких були турки, мадяри, молдавани і кримські татари, – близько 175 тисяч вояків, командував Кара-Мустафа, великий візир султана Мехмеда IV.
Перемога християн у цій битві поклала край розширенню території Османської імперії в Європі.
Та чим віддячили Габсбурги своїм союзникам – королям Речі Посполитої?
Спільно з московитами Габсбурги взяли участь у поділах Речі Посполитої у 1772-му і 1795 роках, в результаті ця держава зникла з політичної мапи Європи.
Ми досліджуємо події, що відбувались на теренах Європи наприкінці ХVII століття. У 1683 році столиця Австро-Угорської імперії – Відень витримала навалу турків. Українські козаки брали активну участь у цій війні. Козак-пластун Юрій Кульчицький здійснив низку героїчних вилазок до табору ворога. І в нагороду воїнові було віддано кавовий запас турецької армії. Козак заснував у Відні першу кав’ярню: «Під синьою пляшкою», де каву подавали за особливим рецептом, тепер відомий як «віденська кава». Кава з молоком. Так розпочався кавовий бізнес козака Юрія Кульчицького. Звісно, всі, хто любить каву, розуміють, що український патріот наступним містом для пропагування напою обрав Львів…
Юрій Кульчицький став прототипом головного героя серії романів українського письменника Володимира Малика «Таємний посол», в яких розповідається про долю українського козака Арсена Звенигори, котрий подорожує землями Кримського ханства та Османської імперії, виконуючи таємне доручення кошового Війська Запорозького Низового – Івана Сірка.
Львівська копальня кави, здавалося б, просто гарне місце, що більше пов’язане з туризмом, аніж з історією. Львів’яни розповідають туристам легенду, ніби насправді кавові зерна не привозять із заморських країн, де вони визрівають на теплому сонечку, а видобувають у темній копальні під Ринковою площею. Гостям Львова пропонують надзвичайно цікаву атракцію – спуск до копальні кави… Сучасність та історія поруч. Минуле і майбутнє нерозривно поєднані з теперішнім.
Саме у цій будівлі 30 червня 1941 року було оприлюднено «Акт проголошення Української Держави». На честь 50-річчя цієї події 30 червня 1991 року було відкрито меморіальну дошку.
Та повернімося до образу чи не першого українського баристи і ресторатора Юрія Кульчицького. Цікаво, чи здогадувався тоді козак Кульчицький, що одного дня на його честь назвуть село, дякуючи за той самий мішечок кави, привезений ним до Львова. А можливо, за порятунок Європи від османської навали під Віднем. Певно, що ні. Можливо, не село, а виходець із нього отримав прізвище на честь місця народження. У будь-якому разі нам обов’язково варто відвідати село Кульчиці неподалік Львова.
Кульчиці – село у Самбірському районі Львівської області, розташоване на річці Дністер. Батьківщина трьох козацьких гетьманів – Петра Сагайдачного, Марка Жмайла, Павла Павлюка (Бута) – і героя оборони Відня 1683 року Юрія Кульчицького.
Ось ми начебто і наблизились до кінця нашої подорожі; і начебто відповіли на запитання:
Чому українські козаки мають так багато східних ознак?
Звідки в Україні з’явились кава та звичай пити цей смачний східний напій?
Однак усе не так просто.
